Вишивка гладдю. Шви

Існують різні техніки вишивання гладдю: пряма, коса, лічильна, гладь за контурами рисунка.

 Пряму гладь використовували на Полтавщині, а виконували її блакитно-сірими, коричневими, білими нитками. На Чернігівщині, Київщині та Поділлі — червоними та чорними. Пряму гладь створюють за допомогою накладання паралельних стібків довільної довжини. Цей вид гладі має великі можливості для творення:  від дрібненьких цяток, зубчиків, ромбів, квадратів, стрічок, до великих зірок. Окрім того, вона є допоміжною у творенні інших швів.

Коса гладь поширена на Київщині, Чернігівщині, Черкащині. Виконували її, як правило, червоними та чорними нитками. Косу гладь могли поєднувати з іншими техніками, які використовували в цих краях. Творили нею геометричні візерунки, найчастіше розети, які іноді обводили ниткою іншого кольору.

Лічильна гладь, яку в народі ще називають “колодочками”, найпоширеніша в Кіцманському районі (Чернівецька область). Там нею створюють рослинні орнаменти, якими зашивають цілі рукави. Спочатку чорними нитками створюють контур малюнка, а потім заповнюють обведену площу різними кольорами. Деякі елементи візерунків лічильною гладдю виконують й на Поділлі та Буковині.

Вишивка Яворівщини, що поблизу Львова, та деяких сіл на Прикарпатті, є яскравим прикладом гладі за контурами рисунка. На Яворівщині вишиті візерунки є контрастними, з домінантним червоним кольором. Гладдю за контурами рисунка зазвичай вишивають рослинні орнаменти. Часто ці узори доповнюють вишивкою, що виконана іншою технікою: ланцюжком, стебловим швом, назад голкою.

Сьогодні вишивка є неабияк популярною. Світові подіуми прикрашають вбрання та аксесуари з найрізноманітнішими вишитими візерунками. Вишивкою гладдю оздоблюють сукні, сорочки, елегантні блузи, сумки, джинси, верхній одяг тощо. Можна без сумніву стверджувати, що традиції стали трендовими.